25 вересня на рушничок щастя у Рожищі стали закохані, доля яких переплелася на Сході, в зоні ООС. Вона – медсестра Наталія Лотиш з села Кроватка Рожищенського району, він – військовий Сергій Служаєв з міста Красногорівка, що на Донбасі.
А разом вони – захисники України, йдеться на сайті міської ради.
Наталія Лотиш за професією – фельдшер. Покликання допомагати ближньому запримітив у дівчини дідусь, який все своє життя присвятив освіті. Наталя свідомо обрала цю справу й не вагаючись, після закінчення Березолуківської школи, вступила до Ківерцівського медучилища, яке успішно закінчила у 2013 році. В цьому ж році пішла здобувати вищу освіту в СНУ ім. Лесі Українки на біологічний факультет.
Поринути з головою в навчання дівчині не дали події на Майдані. Саме в цей час такі ж, як і вона студенти, піднялися проти злочинної влади Януковича. І Наталя разом із вірною подругою та однодумницею Мартою Грищук із Угринова Горохівського району, як тільки почали стріляти на Майдані, вирішили, що треба їхати до столиці.
«Вірили, що там наші навички будуть більш потрібні», — розповідала Наталія.
У Києві на Майдані виконували різноманітну роботу, варили їсти, готували чай, носили їжу на барикади, надавали медичну допомогу, проводили у Вічність тих, кого пізніше назвали Героями Небесної сотні…
Додому повернутися покликала дівчат чергове складання іспитів. Після чого Наталія та Марта збиралися на віче вже в Луцьку. Допомагали, чим могли.
Після навчання, закохана в свою справу та місцевість в якій жила, Наталія з радістю пішла працювати у запропонований ФАП села Вічині. Вона не тільки зуміла вправно надавати допомогу хворим, а й заробила чималий авторитет у селян. Рік пропрацювала на посаді фельдшера. Досі згадує всіх своїх пацієнтів з таким відчутним сумом та теплотою.
Чому згадує? У серпні 2014 року під час чергової мобілізації Наталія Лотиш теж отримала повістку з районного військового комісаріату. Переполохані рідні не знаходили місця від переживання. Та дівчина для себе вирішила: якщо буде потрібно, піде й на схід.
Спочатку Наталя несла службу у прикордонній військовій частині, що у Доманово Ратнівського району, замінивши своїх старших колег, які були направленні боротися за життя українських військових в зону АТО. Згодом підписала контракт з відділом прикордонної служби в селі Висоцьк, що на Любомльщині, далі було село Грабове Шацького району.
Добре розуміла: наказ вирушити на Схід може прозвучати щомиті. Але це не страшило на перший погляд ніжну та витончену фізично, але мужню духовно дівчину. «Страшно не за своє життя, а бути не корисним в цьому житті», — каже дівчина.
І коли 11 жовтня 2018 року їхала на службу в Краматорський прикордонний загін, була спокійною. Знала одне: має виконати свій обов’язок. А виявилося, що доля готувала їй гарний подарунок, адже у цьому ж загоні служив її майбутній чоловік Сергій Служаєв.
Здавалося б, війна на Сході України несе лише біль та розчарування. Але ж ні, навіть у таких складних життєвих ситуаціях є світлий бік. Підтвердження цього – кохання військових Наталії та Сергія. Вони народилися й виросли в різних частинах країни, та саме завдяки службі на Донбасі знайшли один одного, і побрались.
Нині у молодого подружжя Служаєвих закінчився контракт. Планують будуватимуть своє сімейне життя на мирній землі.
Ірина Зенц
Передрук можливий лише з дозволу автора
EvG